Фоксхаунд – порода, яку століттями виводили для однієї роботи: годинами йти слідом за лисицею, не зупиняючись і не озираючись на господаря. Це чудова новина, якщо ви любите багато рухатися, і головне, про що варто дізнатися до того, як цуценя цієї породи з’явиться у вашому домі. У матеріалі розберемо, що це за собака у повсякденному житті, кому вона підходить, а кому краще обрати іншу породу, і який догляд вона насправді потребує.
| Англійський фоксхаунд коротко | |
|---|---|
| Країна походження | Великобританія |
| Ріст | пси близько 58-64 см, суки близько 56-62 см |
| Вага | приблизно 25-34 кг залежно від статі та статури |
| Тривалість життя | зазвичай 10-13 років |
| Шерсть | коротка, щільна |
| Окраси | триколірний (чорний, білий, рудий), двоколірний (біло-рудий, біло-чорний) |
| Призначення | гончак, активний компаньйон |
Собака, створена для тривалої гонитви

Назва породи говорить сама за себе: “фокс” – лисиця, “хаунд” – гончак. Цих собак виводили в Англії для організованих кінних полювань, які були улюбленим розваганням знаті. У формуванні породи брали участь різні європейські гончі – від швидких грейхаундів фоксхаунд отримав швидкість, від бульдогів силу й міцність, від тер’єрів наполегливість у переслідуванні.
До XVIII століття порода вже мала усталений вигляд і характер, а її нащадки в Америці згодом стали основою для американського фоксхаунда. Але для вас важлива не стільки історія, скільки її наслідок: це собака, у якій поколіннями закріплювали витривалість, самостійність у роботі та бажання рухатися вперед. Вона фізично не влаштована для того, щоб цілими днями спати на дивані.
Як виглядає англійський фоксхаунд
Це великий, гармонійно складений собака з розвиненою мускулатурою та міцними кінцівками. Голова середнього розміру з вираженим переходом від чола до морди, вуха м’які, висячі, щільно прилягають до голови. Очі темні, з доброзичливим виразом. Хвіст середньої довжини, шаблеподібний, собака тримає його під час руху, але ніколи не закидає на спину.
Шерсть коротка й щільна, добре захищає від негоди. Найпоширеніший окрас – триколірний: чорний, білий і рудий. Зустрічаються й двоколірні варіанти – біло-рудий та біло-чорний.
Характер і поведінка в побуті

Фоксхаунд – соціальна порода. Собаки, які століттями працювали в зграї поруч з людьми та іншими собаками, зазвичай добре ладнають і з людьми, і з родичами. Агресія до людини для цієї породи не типова: незнайомцю фоксхаунд швидше радісно помацає хвостом, ніж гавкне на нього. Тому охоронець із нього не виходить – настороженості до чужих у породі практично немає.
Є нюанси, про які варто знати заздалегідь. Перший – нюх. Це гончак, і на прогулянці його ніс часто працює швидше за голову: собака “включає” слід і може вперто тягнути в бік, поки ви планували йти в протилежний. Другий – голос. Гончаки співають, і фоксхаунд з її вродженою гучністю може бути чудовим співаком. У приватному будинку це одна справа, у багатоповерхівці – зовсім інша.
Третя риса – самостійність. Фоксхаунд звик приймати рішення сам, без команди господаря. Це не ознака поганого характеру, а робоча якість породи, з якою потрібно рахуватися у вихованні.
Кому підходить англійський фоксхаунд, а кому ні

Це найважливіший розділ для тих, хто лише роздумує про породу. Фоксхаунд підходить вам, якщо:
- ви самі багато рухаєтеся – бігаєте, ходите в тривалі походи, любите гуляти за всякої погоди;
- у вас є будинок із двором або доступ до великих безпечних майданчиків;
- в домі вже є інша собака або ви готові приділяти фоксхаунду багато часу самі;
- вас не лякає, що собака може бути голосною.
І навпаки: ця порода навряд чи впишеться у ваше життя, якщо ви ведете спокійний або сидячий спосіб життя, плануєте тримати собаку переважно в квартирі без щоденних тривалих прогулянок, або шукаєте охоронця. Фоксхаунд без належного навантаження – це не “спокійний вдома пес”, а собака, яка починає шукати собі розвагу самостійно: може гризти речі, копати двір, псувати меблі. Це не злочисність, а просто нереалізована енергія, яка завжди знайде собі вихід.
Рух, дресирування і прогулянки

Орієнтир для цієї породи – не менше двох годин активного виходу на день, і краще, якщо це буде рух, а не повільний обхід двору: біг, ігри з м’ячем, довгі прогулянки з можливістю бігати. Собаці з таким мисливським минулим важливо не просто втомитися, а “попрацювати носом” – пошуки іграшок, ігри на нюх дають навантаження, яке прогулянка по асфальту не замінить.
Дресирування варто починати з раннього віку. Цуценя, яке з перших місяців звикає до людей, звуків, транспорту та інших собак, дорослим поводиться значно спокійніше. Фоксхаунд швидко засвоює команди, але через самостійність може їх ігнорувати, якщо щось цікавіше – тобто слід – з’явилося поруч. Тому позитивне підкріплення (ласощі, похвала, гра) працює набагато краще за суворість: грубість ця порода сприймає болісно і може замкнутися.
На прогулянках за межами огороджених майданчиків тримайте собаку на повідку. Сильний мисливський інстинкт плюс цікавий слід – і пес може зникнути вчителями, не помічаючи ані доріг, ані вашого голосу.
Догляд і харчування
Догляд за фоксхаундом – один із найпростіших серед великих порід. Коротка шерсть потребує вичісування приблизно раз на тиждень, під час сезонного линяння – трохи частіше. Кігті підстригають за потреби, зазвичай раз на два-три тижні, зуби чистять кілька разів на тиждень.
ВАРТО ЗВЕРНУТИ УВАГУ Вуха фоксхаунда – висячі та щільно прилягають до голови, тому вушний канал погано провітрюється. Перевіряйте та чистіть вуха регулярно, приблизно два-три рази на тиждень: у закритому вухі швидко накопичується волога й бруд, а запалення вух – одна з найпоширеніших проблем собак із висячими вухами.
Щодо харчування головний принцип простий: це велика й активна собака, якій потрібна якісна їжа з високим вмістом білка тваринного походження. Основа раціону – м’ясо або хороший промисловий корм, який підходить для активних собак великих порід. Уникає шкідливої для собак людської їжі – жирного, смаженого, солодощів, солі та спецій. Дорослу собаку зазвичай годують двічі на день, цуценя – частіше, поступово зменшуючи кількість годувань з віком. Конкретний корм і режим краще підбирати разом з ветеринарним лікарем, зважаючи на вік, вагу та активність вашої собаки.
Здоров’я англійського фоксхаунда
Фоксхаунд загалом міцна порода, і за умови руху та нормального догляду ці собаки часто живуть 10-13 років. Але, як і в будь-якої породи, є схильності, про які варто знати заздалегідь. У фоксхаундів та споріднених порід зустрічаються дисплазія кульшового суглоба (успадкована непов’язаність суглоба, через яку великий собака може кульгати), гіпотиреоз (порушення роботи щитоподібної залози), епілепсія, харчові та середовищні алергії та проблеми з нирками.
Що варто робити власнику – спостерігати. Зміни апетиту або ваги, кульгавість після навантаження, свербіж, почервоніння шкіри або вух, спрага, яка помітно зросла, млявість у собаки, яка зазвичай активна – це орієнтири, за якими варто показати собаку ветеринару. З раннього віку корисно обговорювати з ветеринарним лікарем профілактику: вакцинації, обробки від паразитів, контроль ваги та стану суглобів великої собаки.
КОЛИ ПОТРІБЕН ВЕТЕРИНАРНИЙ ЛІКАР Не зволікайте із записом, якщо собака кульгає, відмовляється від їжі більше доби, часто блювується, важко дихає, стала млявою або ви помітили різку зміну поведінки. Направте на прийом підготовитись: розкажіть ветеринару, коли з’явилися ознаки, що передувало – зміна корму, навантаження, переїзд, – і як змінювався стан за кілька днів.
Англійський фоксхаунд – чудовий компаньйон для тих, хто готовий розділити з ним активний спосіб життя. Він простий у догляді, дружній до людей та інших собак, але вимагає руху та послідовного виховання. Якщо ваші дні неможливо уявити без тривалих прогулянок, цей англійський гончак може стати саме тією собакою, яка зробить їх ще кращими.
